Інформаційно-правова культура. Соціальна і правова значимість інформаційно-правової культури в сучасних умовах розвитку суспільства
Работа добавлена: 2016-01-09





Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

Кафедра  адміністративного, фінансового та інформаційного права

Реферат

з курсу „Інформаційне право”

Варіант №3

                               Виконав:

– 2013

1. Інформаційно-правова культура. Соціальна і правова значимість інформаційно-правової культури в сучасних умовах розвитку суспільства.

Цейвзаємозв’язокпередбачаєтьсяз’ясувати через поняття, сутність і видиправовоїкультури.

Поняття, сутність і види правової культури. Попередньо опосередковано було підготовлено теоретичне підґрунтя, що свідомість особистості і суспільства дуже тісно пов’язані також з таким різновидом культури, як правова культура. Щобвизначитиправову культуру як поняття, потрібноумовновідмежуватиїївідіншихвидівкультури та аналогічних понять, таких як правосвідомість і безкультур’я (антикультура, субкультура чи альтернативна культура).

Правова культура відрізняється від інших видів культури предметом, оскільки вона функціонує у сфері правових явищ, правомірної діяльності та поведінки.
Співвідношенняправосвідомості і правовоїкультуриособистостідаєзмогувиявити, якіознакимаєправова культура, щовідрізняютьїївідправосвідомості. Правова культура неможлива без правосвідомості й включає до своєїструктурикомпонентиостанньої.
Разом ізтим, правова культура особистостівключаєтількипозитивнікомпоненти. Деформованікомпоненти — субкультура (антикультура), такіїїчинники, як протиправні установки, протиправніпозиції і орієнтаціїтощо, не можутьвважатисякультурнимицінностями. Негативнічинники належать до правового безкультур’я, незважаючи на те, як їхбуло сформовано — свідомочинесвідомо, стихійно.

Правова культура особистості — це лише позитивні, суспільнокорисні погляди, ідеї, оцінки, позиції, установки і мотиви, які лежать в основі правомірної і соціально-активної поведінки особи. Таким чином, лишепозитивнучастинуправосвідомостіможнавіднести до поняття і зміступравовоїкультури.

Правосвідомість і правова культура відрізняються одна відодної формами прояву. Правосвідомість особи виявляється перш за все в правовійкультурі, хоч і вона, в свою чергу, впливає на формуванняправосвідомості. Цеозначає,щоправова культура виявляється в різноманітних формах правомірноїдіяльності та поведінки. Правосвідомістьлюдиниможеіснувати без такого прояву (інформація у свідомості особи). Вона обмежуєсвійпроявлише в мотивах, позиціях, переконаннях, установках, якізакріплюються і фіксуються “в голові” (в інформації). Зазначенеможнарозглядати як чинникикатегорії “ментальність особи”.

Правосвідомістьможе, безумовно, виявлятись у правовійдіяльності та поведінці, але тут вона зливається з правовою культурою і ментальністю. Цесвідчить про те, щоправосвідомість і правова культура функціонуютьтільки в правомірнійдіяльності та поведінці, зумовлюючикритеріївизначенняментальності. Без діяльності вони можутьіснуватитількипотенційно. Разом ізтимформидіяльностіможуть бути різні.

Наосновізазначенихположень ми пропонуємотакевизначенняправовоїкультури.

Правова культура особистості — це множина правових знань, вмінь і навичок, емоцій, почуттів, вольових компонентів, які виявляються в правомірній діяльності та поведінці.

У системіформуванняправовоїкультуриможнавиокремититакіструктурнікомпоненти: цілі, принципи, форми, зміст, методи.


3. Право на пошук та отримання документованої інформації з державних інформаційних ресурсів.

Документована інформація — зафіксована на матеріальному носії інформація з певними ознаками, що дозволяють її ідентифікувати.

Інформаційні ресурси – це сукупність документів у інформаційних системах.


4. Журналісти проводили фотографування (звукозапис) судового процесу. На одному із засідань суд виніс визначення про призначення закритого судового засідання. Коли журналісти виходили із залу, працівник міліції, що не представився, засвітив фотоплівку (стер аудіозапис), посилаючись на те, що суд є «закритим». Дайте правову оцінку діям міліціонера.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 27 Кримінального процесуального Кодексу України та ст. 6 Цивільного процесуального Кодексу України судовий процес є гласним та відкритим, проте суддя може прийняти рішення про здійснення провадження у закритому судовому засідання. В разі постанови про здійснення провадження у закритому судовому засіданні журналісти (як і інші особи, що не приймають участь у судовому процесі) не можуть бути обмежені в розповсюдженні інформації отриманої до оголошення визначення про призначення закритого судового засідання. В даній ситуації дії міліціонера були неправомірними та можуть бути розглянуті, як перевищення службових обов’язків та спонукання до відмови від розповсюдження інформації.


5. Знімальна група була затримана під час зйомок сюжету поряд з в'язницею. Військовослужбовці внутрішніх військ заборонили зйомку, посилаючись на те, що «згідно розпорядження міністра внутрішніх справ проводити зйомку в'язниці заборонено». Дайте правову оцінку діям військовослужбовців.

Проводити зйомку режимних об’єктів мають право лише ЗМІ, у випадку, якщо мають належним чином оформлений дозвіл на такі дії. В'язниця – є режимним об’єктом. Також військовослужбовці мали право попросити видалити відзнятий матеріал.




Возможно эти работы будут Вам интересны.

1. План розвитку структурного підприємства в сучасних умовах

2. Правова категорія суб’єкт правовідносин

3. Інформаційно-комунікаційні технології. Створення середовища комунікації

4. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

5. Політико-правова доктрина Фрідріха Ніцше (Німеччина)

6. Розробка розподіленої інформаційно-навігаційної системи для диспетчерського центру автотранспортного підприємства

7.  Загальна характеристика розвитку російської політико-правової думки. Характеристика основних етапів розвитку

8. Політико-правова ідеологія Стародавньої Індії /брахманізм, ранній буддизм, школа

9. Політико-правова ідеологія соціалізму /Клод Анрі де Сен-Симон, Шарль Фур’є (Франція), Роберт Оуен (Англія)

10. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА