Кредит, його суть, форми і значення в ринковій економіці
Работа добавлена: 2016-05-20





Національний Університет Харчових технологій

Кафедра економічної теорії

КурсовИЙ  ПРОЕКТ

з дисципліни «Політична економія»

на тему: «Кредит, його суть, форми і значення в ринковій економіці»

Члени комісії

Студентки І курсу 4 групи

напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка»

Бойко О. А.

Керівник к.е.н., доцент

Соломка О.М.

Національна шкала ___________

Кількість балів _______ ОцінкаECTS___

____________  _________________

    (підпис)                (прізвище та ініціали)

____________  _________________

    (підпис)                (прізвище та ініціали)

м. Київ – 2013 рік

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………....3

Розділ 1. Кредит як економічна категорія, його сутність, об’єкти та    суб’єкти……………………………………………………………………....5

         1.1 Кредит як економічна категорія………………………………....5

         1.2 Умови виникнення кредиту……………………………………...5

         1.3 Кредитні відносини……………………………………………....7

         1.4 Типи кредитних відносин………………………………………..8

         1.5 Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин……………………….9

Розділ 2. Принципи та види кредитування в ринковій економіці……....11

         2.1 Стадії та закономірності руху кредиту………………………....11

         2.2 Функціональні ознаки та форми кредитів ……………………..13

         2.3 Принципи кредитування………………………………………...14

Розділ 3. Міжнародний кредит …………………………………………....17

         3.1 Поняття та особливості міжнародного кредиту……………......17

         3.2 Принципи міжнародного кредиту……………………………....18

         3.3 Функції та роль міжнародного кредиту ……………………..19

         3.4 Форми та види міжнародного кредиту……………………….....23

Розділ 4. Організаційно-економічні проблеми функціонування кредитної системи України ………………………………….………………………....27

Висновки…………………………………………………………………......30

Список використаної літератури …………………………………………..32

ВСТУП

        Актуальність цієї теми виявляється в тому, що кредит відіграє одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці.

Мета курсової роботи – надати системне політико-економічне уявлення про кредит.

Завдання: виявити сутність кредиту, визначити основні його форми за допомогою яких він функціонує у сучасному суспільстві, сприяє розвитку економіки, кругообігу капіталу та ефективності функціонування як окремих господарюючих суб'єктів, так і певних підприємств, організацій.

Об’єкт: вся сукупність кредитних відносин в народному господарстві, між підприємствами, домогосподарствами, державою та іноземними агентами.

Предметом дослідження є кредит як феномен ринкової економіки.

Методи наукового дослідження: у роботі використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Серед них логічний та історичний методи, метод наукової абстракції, аналіз і синтез індукції і дедукції, системний аналіз.

Теоретичною базою курсової роботи стали існуючі розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, внутрішньобанківські інструкції та положення.

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв'язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу.

У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин. Він здатний надавати активний вплив на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей; стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, з сплатою відсотків; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.

Практична цінність результатів дослідження цієї курсової роботи полягає в тому, що вони можуть бути використані для покращення умов існування кредитної системи у національній економіці. Отже, необхідно розглянути кредит як необхідний елемент функціонування і розвитку суспільства, визначити його роль на формування сучасної ринкової економіки України.

Курсова робота складається із чотирьох розділів. Перший розділ розповідає про кредит як економічну категорію, розкриває його сутність, об’єкти та суб’єкти. Другий – описує принципи та види кредитування в ринковій економіці. У третьому розділі розкривається роль міжнародного кредиту. У четвертому розділі досліджуються організаційно-економічні проблеми функціонування кредитної системи України.

РОЗДІЛ  1.  КРЕДИТ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ, ЙОГО СУТНІСТЬ, ОБЄКТИ ТА СУБЄКТИ

  1. Кредит, як економічна категорія

Кредит – економічна категорія, яка є вираженням відносин між суб'єктами господарювання щодо надання й отримання позики в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, строковості й платності. Кредит – рух вартості в інтересах реалізації певних потреб [4, c. 25].

Різні визначення суті кредиту можуть відображати окремі риси його структури, складу учасників та стадій руху. Кредит можна визначити так: це взаємини між кредитором і позичальником, зворотний рух вартості, рух платіжних засобів за умови повернення, рух позикової вартості, рух позикового капіталу. Як відомо, термін "кредит" походить від лат. creditum – вірити. Довіра є невід'ємною, проте не вирішальною властивістю, яка розкриває суть кредиту як виду економічних відносин, передумовою формування і руху вільних грошових ресурсів. Основою розвитку кредиту як економічного явища є достатня платоспроможність суб'єктів економічних відносин.

Таким чином, кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати. т, як економічна категорія [11,c. 56].

  1. Умови виникнення кредиту

Умови виникнення кредиту:

Але в нинішніх економічних відносинах між державами, та й в окремо взятій країні, між юридичними та фізичними особами, ця умова часто відходить на задній план. Самої довіри зараз замало, бо майже завжди існує ризик несвоєчасного чи неповного повернення кредиту, тому третя передумова кредиту:

Забезпечення інтересів сторін кредитної угоди є результатом досягнутого компромісу;

Дієздатність фізичних осіб з правового погляду:

Такими доходами можуть бути:

При відсутності цієї умови кредит не видається [20, c.410].

  1. Кредитні відносини

Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу — позичкового капіталу. Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми:

1) кредитно-грошові відносини;

2) кредитно-товарні відносини.

У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі.

Роль і місце кредитних відносин у національній економіці залежить від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи.

Кредитні відносини мають поворотний і відплатний характер. Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов'язані з відтворенням позичкового капіталу.

Лише в ринковій економіці кредитні ресурси стають повноцінним об'єктом купівлі-продажу, відособлюючись від фінансових ресурсів.

Кредитні відносини виникають і діють між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника — задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне місце посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають і небанківські кредитні установи — кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо [6,c. 520].

  1. Типи кредитних відносин

Типи кредитних відносин:

Кредитні відносини виникають між різними субєктами:

  1. найбільш поширеними є кредитні відносини між банками та підприємствами;
  2. в сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими субєктами, що повязано, насамперед, з розширенням комерційного кредиту;
  3. кредитні умови між банками і державою. Виникають тоді, коли банки купують у держави облігації внутрішньої державної позики;
  4. кредитні відносини між банками та населенням, коли само населення кредитує банки, вкладаючи в них свої кошти в депозити для збереження їх. Водночас банки видають населенню споживчі кредити;
  5. набувають все більшого розповсюдження кредитні відносини між підприємствами, організаціями та господарюючими суб’єктами і населенням;
  6. в зовнішньоекономічних кредитних відносинах виступають субєктами кредитної угоди держави банки та окремі господарюючі субєкти. В цьому випадку кредитні відносини регулюються нормами права держав, що в них вступають та нормами міжнародного права [9,c. 63].

  1. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин

Кредитні відносини потрібно розглядати через їх окремі структурні елементи.

Такими елементами є обєкти та субєкти кредиту.

Обєкт кредиту – це вартість, яка передається в позику одним субєктом іншому.

Субєкти кредиту – це кредитори та позичальники.

Запозичена вартість, як об’єкт кредиту передається кредитором позичальнику [1,c. 18].

Це передання оформлюється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою.

На основі наданої позички виникають кредитні відносини між суб’єктами цих відносин: кредиторами та позичальниками з наступним погашенням позички; з урегулюванням взаємних претензій, пов’язаних із несвоєчасним поверненням позички позичальником; чи порушенням умов кредитором.

Позика є ключевою ланкою в кредитних відносинах.

Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт або виконаних послуг.

Незалежно від форми, позичена вартість завжди повертається кредитору у грошовій формі.

Кредитори – це учасники кредитних відносин, які виступають, як суб’єкти цих відносин, мають у своєму розпорядженні вільні кошти і передають їх в тимчасове користування іншим субєктам.

Кредиторами можуть бути фізичні та юридичні особи: підприємства, організації, установи, урядові структури, держава, банки.

Банки спочатку мобілізують кошти в інших субєктів, в тому числі на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позичку своїм клієнтам.

Позичальники – це субєкти кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів у тимчасове користування [6,c. 380].

Виходячи з цього, позичальник не може вийти за межі умов встановлених міжсубєктною угодою і перебуває в певній залежності від кредитора.

Позичальниками можуть бути і самі кредитори: фізичні та юридичні особи, держава.

РОЗДІЛ  2. ПРИНЦИПИ ТА ВИДИ КРЕДТУВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

2.1.     Стадії та закономірності руху кредиту

Об’єктивний характер кредиту як економічної категорії, наявність його самостійної внутрішньої сутності визначають певні закономірності його руху. Вони безпосередньо випливають з сутності кредиту, і пізнання їх є важливою передумовою ефективної організації та управління кредитними відносинами в країні.Без дотримання цих закономірностей кредит утрачатиме свою визначальну сутність, перетвориться в якусь іншу категорію,— платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб’єктам визначають таку закономірність міжгалузевого руху кредиту, як спрямування коштів із галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види виробництва. Причому таке спрямування здійснюється під економічним примусом — власники низькорентабельних підприємств заінтересовані вивільнювати з них свої кошти і спрямовувати на кредитних засадах у високорентабельні. Ця закономірність руху кредиту визначає його важливу роль у забезпеченні економічного розвитку [2,c   Розглянуті закономірності не вичерпують усіх особливостей руху кредиту. Проте і названі дають підстави вважати, що практика управління кредитними відносинами не може будуватися на довільних рішеннях чи однобічних інтересах, а лише на об’єктивних закономірностях руху кредиту, що забезпечують збалансоване дотримання інтересів усіх суб’єктів кредитних відносин. Такий зв’язок між практикою організації кредитних відносин та закономірностями руху кредиту забезпечується дотриманням суб’єктами кредиту певних принципів або правил кредитування, які виробила світова кредитна політика [2,c. 14].

2.2.     Функціональні ознаки та форми кредитів

  1. Функціональні ознаки кредиту:
    • характер кредитних відносин;
    • склад учасників кредитної операції;
    • обєкт кредитування;
    • сфера обслуговування;

Цільовий характер банківського кредитування передбачає вкладання коштів у конкретні господарські процеси на цілі, обумовлені кредитним договором між банком і клієнтом.

Тому в банківській практиці до різних господарських процесів застосовують різні специфічні умови надання, забезпечення та виплати позик.

б) Функціональні форми кредитів. Форми кредиту тісно повязані з його структурою та сутністю кредитних відносин.

Це кредит, при якому позичальником є держава, а кредиторами – юридичні та фізичні особи (випуск державних позик);

Це товарна форма кредиту, що надається продавцями для покупців у вигляді відстрочки платежу за продані товари, надані послуги;

Це кредит, який надається тільки в національній валюті для фізичних осіб – резидентів на придбання споживчих товарів та послуг і який повертається в розстрочку.

Це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах повернення платності та строковості.

Це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання [17,c. 268].

2.3        Принципи кредитування

Основними, найбільш визначеними є наступі принципи кредитування:

Економічне обгрунтоване визначення строку позички має вирішальне значення  для забезпечення інтересів суб’єктів позички, ефективне використання позиченої вартості, та зменшення кредитного ризику.

  1. Повернення позиченої вартості полягає в тому, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Цей принцип випливає з попереднього, але значення його значно глибше.

Тобто: грошову одиницю та основну суму грошової позички може знецінити: девальвація валюти, інфляція. В цьому разі кредитор зазнає суттєвих збитків. Подібні втрати кредитор може зазнати і в разі повернення товарної позички у вигляді матеріальних цінностей, якщо ринкова ціна їх упала за період користування позичкою.

Виходячи з цього, суб’єкти кредитних відносин повинні передбачати спеціальні міри для захисту кредиту: скорочення терміну позички, підвищення ставки позичкового процента або запровадження плаваючої (змінної) ставки процента, інше.

  1. Забезпечення позички полягає в тому, що кредитор повинен вжити такі додаткові заходи, які б гарантували повернення позички у чітко визначені строки.

Забезпеченням позички може бути:

Розмір майнового забезпечення встановлюється на рівні, який перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Але і ця умова забезпечення ризику позички не завжди себе виправдовує, так як може бути знецінена сама застава, або може потерпіти банкрутство третя особа, тобто гарант цієї позички.

Тому кредитор перш за все повинен покладатись на кредитоспроможність та надійність позичальника.

Усі принципи кредитування тісно пов’язані між собою, адже випливають із сутності кредиту, і тільки в комплексі можуть забезпечити його реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримання всіх його принципів є обовязковим [13,c. 26].

РОЗДІЛ    3.  МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ

3.1.     Поняття та особливості міжнародного кредиту

Міжнародний кредит як рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, надається державами, банками, а також іншими юридичними особами одних держав уряду, банкам та іншим юридичним особам інших країн на умовах терміновості і платності.

Зв’язок міжнародного кредиту з процесом відтворення проявляється в його принципах:

  – поверненість – якщо отримані кошти не повертаються, то має місце беззворотна передача грошового капіталу, тобто фінансування;

  – терміновість, яка забезпечує повернення кредиту в певний строк;

  – платність, яка відображає дії закону вартості та диференційованих умов кредиту;

  – забезпеченість, яка проявляється в гарантії його погашення;

  – цільовий характер – визначення конкретних об’єктів позики, застосування передусім з метою стимулювання експорту [8,c. 406].

Принципи міжнародного кредиту виявляють його зв’язок з економічними законами та використовуються для досягнення поточних та стратегічних завдань економічної політики держави. Важливу роль відіграють валютно-фінансові умови кредиту. Вони включають в себе такі поняття як валюта позики та валюта платежу, сума, строк, умови погашення, вартість, заходи страхування ризиків. Вартість кредиту виражається у відсотках річних шляхом ділення всіх витрат по кредиту (договірних та прихованих) на суму, що фактично використовується протягом року. Відсоткова ставка складається з двох складових: базової ставки, в якості якої частіше всього використовується лібор (ставка по короткостроковим кредитам, що надаються лондонськими банками) і надбавки, що називається маржею і є предметом договору між позичальником і кредитором. Маржа може коливатися від 0,1 до 2 % річних і залежати від ступеня ризикованості кредитної операції для банку [3,c. 184].

Поруч з фіксованими застосовуються плаваючі відсоткові ставки, які переглядаються через певний інтервал з врахуванням ринкових коливань. Періодично відбуваються різкі коливання відсоткових ставок як наслідок нестабільності економіки, інфляції, валютної кризи, “війни відсоткових ставок” між країнами.

Суб’єктами міжнародного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства та інші юридичні особи, окремі громадяни. Кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн.

Таким чином, міжнародний кредит характеризується наступними особливостями:

– в якості кредиторів та позичальників виступають приватні юридичні особи (банки, компанії), державні установи та організації, міжнародні валютно-кредитні організації;

– позикові кошти використовуються в країні позичальника як капітал, який приносить відсотки;

– джерелом позикового відсотку є праця зайнятих в системі суспільного виробництва в країні-позичальнику. І він в тісній взаємодії з внутрішнім кредитом приймає участь в зміні форм вартості, в кругообігу капіталу на всіх його стадіях [17,c. 309].

3.2.    Принципи міжнародного кредиту

Міжнародні кредитні відносини ґрунтуються на певній методологічній основі. Одним із її елементів є принципи, яких мають дотримуватися у процесі практичного виконання будь-якої операції на міжнародному ринку банківських кредитів і які знайшли своє відображення у міжнародному кредитному законодавстві.

Основні принципи міжнародного кредиту такі:

повернення — відображає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто фінансування;

строковість — передбачає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді;

платність — означає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й проплати права їх використання;

забезпеченість — передбачає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора у разі порушення позичальником узятих на себе зобов’язань і відображається у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під фінансові гарантії;

цільовий характер — притаманний більшості кредитів і відображає необхідність цільового використання коштів, які отримані від кредитора;

диференційований характер (не завжди виділяється, хоча за сучасних умов, на наш погляд, дуже важливий) — визначає диференційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників залежно від інтересів як банку, так і країни, в якій розташований банк-кредитор.

Принципи міжнародного кредиту виражають його зв’язок з економічними законами ринку і використовуються для досягнення поточних і стратегічних завдань суб’єктами ринку і держави [19,c. 407].

3.3.     Функції та роль міжнародного кредиту

Суть міжнародного кредиту проявляється в його функціях, які обумовлені рухом позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародний кредит виконує наступні функції:

  • перерозподіл капіталів між країнами з метою забезпечення розширеного відтворення;

  • економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків за допомогою розвитку безготівкових платежів в різних валютах;

  • посилення концентрації і централізації капіталу.

Перерозподіл позикового капіталу між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення відбувається наступним чином: через механізм міжнародного кредиту позиковий капітал направляється в ті сфери, яким віддається перевага у відповідності з поточними та стратегічними завданнями національного капіталу з метою забезпечення максимальних прибутків.

Економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку та прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. На базі міжнародного кредиту виникли кредитні засоби міжнародних розрахунків, такі як векселі, чеки, а також перекази. Економія часу обігу позикового капіталу в міжнародних економічних відносинах збільшує час виробничого функціонування капіталу, забезпечує розширення виробництва та зростання прибутків.

Має місце також прискорення концентрації та централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації прибуткової вартості, розширюються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів з інших країн. Міжнародний кредит здавна виступав фактором перетворення індивідуальних підприємств в акціонерні товариства, створення нових фірм. Кредит дає можливість розпоряджатися в певних межах капіталом, власністю та працею інших країн. Пільгові міжнародні кредити великим монополіям та ускладнення доступу малих та середніх фірм до світового ринку позикових капіталів сприяють посиленню концентрації та централізації капіталу.

За допомогою виконання взаємопов’язаних функцій міжнародний кредит грає двояку роль: позитивну і негативну. Позитивна роль міжнародного кредиту полягає у прискоренні розвитку виробничих сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення. Міжнародний кредит грає роль пов’язуючої ланки та передавального механізму, що впливають на зовнішньоекономічні відносини і в решті решт на відтворення. Будучи продуктом зростання виробництва, міжнародний кредит одночасно є необхідною умовою і каталізатором розвитку ринкової економіки. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку.

Міжнародний кредит сприяє прискоренню процесу відтворення за наступними напрямками.

По-перше, кредит стимулює зовнішню торгівлю, утворюючи додатковий попит на ринку. Зовнішня торгівля в кредит стала міжнародною нормою, особливо для товарів, які мають тривалий цикл виготовлення, попит та високу вартість. В умовах зростання цін продукції та збільшення частки машин та обладнання в світовій торгівлі імпортери та експортери зацікавлені у використанні зовнішньоторгових кредитів. Будівництво підприємств за кордоном також здійснюється за рахунок кредиту, що використовується для сплати імпортного обладнання, особливо технологічного та енергетичного.

По-друге, міжнародний кредит створює сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, так як пов’язаний з потребою надання пільг фірмам країни-кредитора; використовується для створення інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, в тому числі іноземних та змішаних.

По-третє, міжнародний кредит використовується для вилучення прибутку з країн-позичальників, посилюючи позиції фінансового капіталу. В той же час щорічні платежі по поверненню позик з відсотками, перевищуючи певний розмір чистого прибутку суспільства, за рахунок якого формуються накопичення, які забезпечують зростання виробництва, негативно впливають на джерело формування цих накопичень в країнах-боржниках.

По-четверте, міжнародний кредит сприяє утворенню та закріпленню в країнах-боржниках вигідного для іноземних монополій економічного та політичного режимів.

Негативна роль міжнародного кредиту полягає в поглибленні та загостренні диспропорцій в економіці. Міжнародний кредит сприяє перевиробництву товарів, перерозподіляє позиковий капітал між країнами та сприяє стрибкоподібному розширенню виробництва в періоди підйому та періодичним його спадам. Міжнародний кредит посилює диспропорції суспільного відтворення, полегшує розвиток найбільш прибуткових галузей та затримує розвиток галузей, в які не залучається іноземний капітал; міжнародний кредит є важелем спекуляції та фактором загострення економічних та валютних криз. Має місце посилення конкурентної боротьби за ринки збуту, сфери застосування капіталу, джерела сировини. Монополії активно використовують кредит для придбання джерел сировини, розширення ринків збуту, сфер застосування капіталів. По каналах світового ринку позикових капіталів відбувається переміщення “гарячих” грошей, яке посилює нестійкість грошової сфери та кредиту, валютної системи, платіжних балансів та економіки в цілому.

При цьому виявляються межі міжнародного кредиту, які залежать від закономірностей процесу матеріального виробництва та розподілу сукупного суспільного продукту, постійного поновлення кругообігу капіталу, що визначає джерела та споживання іноземних позикових коштів, забезпечення повернення кредиту в строк.

З метою закріплення своїх позицій країни-кредитори, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації можуть проводити політику кредитної дискримінації та кредитної блокади. Кредитна дискримінація – це встановлення гірших умов отримання, використання або погашення міжнародного кредиту для певних позичальників в порівнянні з іншими з метою вчинення на них економічного та політичного тиску. Основні заходи кредитної дискримінації: кредитні обмеження; підвищення відсоткових ставок, комісійних винагород та зборів; скорочення всього строку кредиту або пільгового періоду; вимога додаткового забезпечення; раптове скорочення суми кредиту; обумовленість його надання заходами економічного та політичного характеру.

Ще більш жорстокою економічною санкцією є кредитна блокада – відмова надавати кредити тій або іншій країні. Зазвичай кредитна блокада тісно пов’язана з економічною блокадою, інколи оформлюється урядовими розпорядженнями або декретами, частіше проводиться неофіційно у вигляді відмови надати кредит з різних причин.

У разі неефективного використання кредитів загострюється проблема зовнішнього боргу, який представляє собою фінансові зобов’язання держави стосовно іноземних кредиторів, міжнародних валютно-фінансових організацій. Зростання зовнішнього боргу спонукає державу до оголошення дефолту, тобто непогашення в строк зовнішніх зобов’язань, а також запровадження умов обміну державних цінних паперів, що є менш сприятливим для іноземних інвесторів, ніж попередні [20,c. 606].

3.4.Форми та види міжнародного кредиту

Міжнародний кредит функціонує у різних формах. Так, залежно від того, хто є кредитором розрізняють: урядовий, фірмовий або комерційний та банківський кредити.

  Урядовий кредит – це різновид міжнародного кредиту, коли одна країна надає іншій позику в товарній або грошовій формі за міжурядовою угодою, а також шляхом розміщенням державних цінних паперів на міжнародних фінансових ринках. До них також можна віднести кредити, які надаються окремим країнам через світові валютно-фінансові організації

[6,c. 560].

  Для урядового кредиту характерним є те, що суб’єктами кредитних відносин стають окремі держави чи уряди держав, а об’єктом перерозподіл національного доходу, як правило урядовий кредит надається на більш пільгових умовах, ніж приватний. Він може бути безпроцентним або надаватися у вигляді субсидій. Найчастіше урядовий кредит є цільовим для фінансування конкретних інвестиційних проектів чи програм економічного та соціального розвитку країни.

  Фірмовий кредит – це власне комерційних кредит у сфері зовнішньої торгівлі, коли експортер за контрактом продає товар імпортеру у вигляді відстрочки платежу. У даному випадку комерційний кредит поєднується з міжнародними розрахунками за товарними операціями. Кредитором є фірма - експортер, а позичальником – імпортер. Фірмові кредити найчастіше оформляються за допомогою векселя, або за відкритими рахунками.

  У міжнародній практиці існує три різновиди фірмового кредиту.

  1. Вексельний кредит. Після укладання комерційного контракту експортер виставляє переказний вексель(тратту) на імпортера, який акцентує його у вказаний термін, проти товарних документів.

  2. Кредит за відкритим рахунком. Згідно з комерційною угодою експортер записує на рахунок імпортера як борг вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений строк. Даний вид кредиту часто практикується при регулярних поставках товарів з періодичним погашення заборгованості.

  3. Аванс покупця. Різновидом фірмових кредитів є авансовий платіж імпортера, який під час підписання контракту визначається імпортером на користь імпортера у розмірі 10 – 20% вартості поставки. Аванс покупця є однією з форм кредитування експорту і одночасно засобом забезпечення зобов’язань імпортера, оскільки він повинен прийняти замовлений товар.

  Фірмовий кредит є ризиковим для експортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення. З погляду позичальника фірмовий кредит є найменш зручним, оскільки сфера функціонування кредиту обмеження, а позичальник потрапляє у пряму комерційну залежність від кредитора.

  Банківський кредит – позичковий капітал банку у грошовій (валютній) формі, що передається у тимчасове користування на умовах передбачених кредитною угодою. Він відображає економічні відносини між суб’єктами кредитування: банком-кредитором, який надає кредити, і позичальником, який отримує у тимчасове користування фінансові ресурси. Позичальниками можуть бути економічні агенти (юридичні та фізичні особи, держава), які мають право на отримання кредиту. Отож його суб’єкти ті ж самі, що й при національному кредиті. Проте, ознакою міжнародного кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

  За своїми характеристиками міжнародні банківські кредити багато в чому дійсно спільні з національним, тобто носять універсальний характер. Крім того, міжнародні банківські кредити можуть надаватися практично в любих вільноконвертованих світових валютах, хоч більше всього вони номінуються в доларах США, японських єнах та євро.

  Фінансовий кредит - кредит у вигляді грошових коштів, який надається банком чи банковою установою згідно з відповідним законодавством юридичній чи фізичній особі на визначених строк та під процент для цільового використання. Фінансовий кредит дозволяє позичальникові закуповувати товари та послуги на будь-якому ринку і відповідно використовувати ринкову кон’юнктуру для укладання найвигідніших міжнародних угод, здійснювати закупки на конкурсній основі, а також фінансувати інвестиції в середині країни і за кордоном. Найчастіше фінансовий кредит не пов’язаний із товарними поставками і призначений, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті тощо.

  Експортний кредит - кредит, що надається іноземним покупцям або їх банкам з метою фінансування продажу товарів і послуг; тобто використовується як засіб стимулювання експорту. Банківські кредити видаються у грошовій формі і мають “пов’язаний” характер, тому що позичальник зобов’язаний використовувати позичку тільки для купівлі товарів у країні-кредиторі. Широко практикується надання комерційними банками експортних кредитів безпосередньо покупцеві експортної продукції під її заставу, а також під заставу товарних документів, тратт, цінних паперів тощо. Крім того, експортні кредити звичайно гарантовані від різного роду ризиків у межах міжнародних систем страхування кредитів [17,c. 245].

РОЗДІЛ    4.    СУЧАСНИЙ СТАН КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

     Розглядаючи питання організаційно-економічних основ функціонування кредитної системи України, передусім зупинимося на формуванні її інституційної структури з позиції адекватності світовій практиці функціонування кредитної системи та відповідності до особливостей розвитку національної економіки. При цьому, варто відзначити, що головними чинниками формування кредитної системи є характер чинних у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту.

Очевидно, що на різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнав змін відповідно до еволюції економічної системи загалом та особливостей розвитку національної економіки. Світова практика надає багато прикладів функціонування різних видів кредитних установ, однак найпоширенішою у країнах з ринковою економікою є така: банки (основна ланка кредитної системи), яка концентрує основну масу кредитних і фінансових операцій та небанківські установи, що доповнюють діяльність банків, зв'язують окремі ланки кредитної системи. Функції банківських та небанківських установ тісно взаємопов'язані. Інколи навіть важко чітко розмежувати сфери їхньої діяльності: банки виконують небанківські операції і навпаки.

    Вітчизняну кредитну систему формують на зразок типової структури кредитної системи в ринковій економіці. На початкових етапах її становлення відбувались передусім глибокі інституційні перетворення. Це роздержавлення банківської і кредитної справи, перетворення державних банків на акціонерні, створення численних комерційних банків, відновлення комерційного кредиту.

 Організаційну структуру вітчизняної кредитної системи будують як сукупність кредитних установ, що можуть вступати у кредитні відносини та надавати кредитні послуги. Очевидно, що найдинамічніше розвивається така структурна складова кредитної системи, як банківська. Створена за принципом дворівневої банківської системи, вона забезпечувала і забезпечує виконання більшості кредитно-фінансових операцій  [2, с. 432].

      Становлення кредитної системи України характеризується тим, що поряд з банками почали функціонувати небанківські кредитно-фінансові установи, а саме: кредитні спілки, страхові компанії, фінансові компанії, недержавні пенсійні фонди, ломбарди. Динамічно зростаючий сектор небанківських фінансових установ України характеризується на сучасному етапі зростанням як кількісних, так і якісних показників їхньої діяльності [3,c. 344].

     Найвищу активність на фінансово-кредитному ринку країни демонструють банківські установи. Рівень їхньої активності на фінансово-кредитному ринку України становить 93 %. Водночас рівень активності страхових компаній становить 5 %, недержавних пенсійних фондів - 0,05 %, ломбардів - 0,06 %, фінансових компаній - 1,0 %, кредитних спілок - 1 %

[13,c. 26].

   Таким чином, нерозвиненість небанківського фінансового сектора в Україні не розкриває його потенційних можливостей щодо фінансування реального сектора економіки. Так, не використовується належним чином потенціал кредитних спілок щодо споживчого кредитування населення та розширення кредитування малого та середнього бізнесу; не розвинена належним чином система недержавного пенсійного страхування, котра могла б забезпечувати довготермінові дешеві ресурси для подальшого інвестування на потреби економіки; слабо функціонують інвестиційні фонди та фінансові компанії, котрі могли б забезпечувати високий рівень управління фінансовими ресурсами, розміщуючи їх у надійні та високодохідні активи тощо.

     Більшість фахівців пояснюють такий стан справ широким колом взаємопов'язаних проблем, що заважають належному розвиткові небанківських кредитних інститутів. Найголовніші з них такі: відсутність цілеспрямованої довготермінової урядової політики щодо створення ефективного фінансового сектора, до якого входили б також ефективні та надійні небанківські фінансові установи; глибока недовіра населення до будь-яких фінансових інститутів взагалі [4, с. 44]. До названих вище проблем, на наш погляд, варто додати труднощі перехідного періоду в Україні, що супроводжуються негативними загальноекономічними процесами, до яких передусім можна віднести: макроекономічну нестабільність (високі темпи інфляції); низьку довіру до національної валюти; доларизацію грошової системи; дефіцит торгівельного балансу; залежність від імпортних енергоносіїв (в першу чергу російських), тощо. Вказані проблеми посилюються несприятливими зовнішньоекономічними чинниками, зокрема світовою економічною кризою та посиленням через це всього комплексу економічних, соціальних та політичних проблем.

      Таким чином, як бачимо, у сучасних умовах існує системна криза у функціонуванні національної кредитної системи, що торкається як діяльності її провідної ланки - банківської системи, так і небанківських фінансових установ. Для боротьби з кризою доволі вчасним було прийняття Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що спрямований на захист економіки та фінансової системи України від фінансової кризи [10, c. 17].

      В умовах фінансової кризи та економічної нестабільності в Україні доцільно розробити стратегічні плани виходу з кризи усіх секторів національної економіки, базуючись на державному антикризовому законі. Значною мірою це стосується і кредитної системи України та потреби її державної фінансової підтримки як національної банківської системи, так і небанківських фінансових установ. Своєю чергою, це сприятиме збільшенню довіри до національної кредитної системи та стабілізації соціально-економічної ситуації в країні загалом.

ВИСНОВКИ

В основі будь-якої системи кредитного обслуговування лежать такі принципи її функціонування: забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру. Реалізуються вони в специфічних формах, які визначаються особливостями об'єкта кредитування.

Виходячи з аналізу досвіду країн з розвинутою ринковою економікою та соціально-економічних і галузевих особливостей в нашій країні, доцільно зосередити зусилля на удосконаленні існуючої кредитної інфраструктури, кредитного і розрахункового механізмів.

У кредитній інфраструктурі основними формами повинні стати спеціалізовані кредитні підприємства по обслуговуванню різних сфер економіки.

Залучення коштів у кругообіг підприємств можуть здійснювати кредитні спілки та кооперативні банки. Перші можуть займатись залученням коштів населення, а другі - як юридичних так і фізичних осіб.

Переваги таких фінансових закладів - максимальне наближення до своїх клієнтів та порівняно низькі експлуатаційні витрати по кредитному обслуговуванню.

Для підвищення ефективності їх роботи потрібно надати їм. можливість розширити сферу послуг, які вони можуть надавати своїм клієнтам. Після створення сітки кредитних спілок та кооперативних банків, з метою централізації коштів потрібно створити організаційно-нормативні умови і сформувати їх регіональні та національні об'єднання.

Створення лізингових компаній дасть можливість значно розширити сферу довгострокових вкладень в оновлення існуючих засобів виробництва, поєднуючи технічне переозброєння підприємств із запровадженням нових технологій.

Безумовно, запровадження таких інфраструктурних ланок кредитної системи в якійсь мірі похитне монопольне становище комерційних банків на кредитному ринку. Але це, разом з тим, створить і нове конкурентне середовище для їх діяльності, стимулюючі таким чином більш ефективне обслуговування виробництва. Запровадження таких інфраструктурних ланок стримується недосконалістю законодавчо-нормативного забезпечення.

Для розвитку комерційного кредиту в Україні існує ряд законодавчо-нормативних актів. Проте він не набув широкого застосування. Основною причиною цього є недостатня обізнаність суб'єктів підприємницької діяльності з умовами його використання. Тому для розвитку даного виду кредитування потрібно підготувати та опублікувати відповідні рекомендації і доповнити відповідні законодавчі й нормативні акти по забезпеченню механізму безперервного руху векселів з жорсткою гарантією їх оплати.

Таким чином кредит – це одна з рушійних сил в розвитку економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.      Арбузов С. А. Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік / С. А. Арбузов // Вісник НБУ. – К.: НБУ. – 2013. - №2. – С. 15-32
  2.      Арістова А. В. Особливості кредитування банками фізичних осіб / Вісник НБУ 2012 р. №2. – С. 11-13
  3.       Банківські операції: Підручник / А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф. Пуховіна та ін. – К.: КНЕУ, 2000 – С. 384
  4.      Білецька Л. В. Економічна теорія: політекономія, мікроекономіка, макроекономіка : підруч. / Л. В. Білецька, О. В. Білецький, В. І. Савич. – К.: ЦУЛ, 2009. – С. 688
  5.      Васюренко О.В. Банківські операції./ О. В. Васюренко - К.-2002.- С. 255
  6.      Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми / В. Гетьман / Банківська справа. – 2005. – № 1. – С. 10 – 19
  7.      Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 598
  8.       Гроші та кредит: Підручник для студ. вищих навч. зал. / Б. С. Івасів – 2-е вид. змін. і доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. –C.510
  9.       Деньги, кредит, банки: Учебн. для вузов/ По ред.. О. И. Лаврушина/ О. И. Лаврушин, М.М. Ямпольский, Ю.П. Савинский – 2-е изд., перераб., доп. – М: Финансы и статистика, 2004 – С. 460
  10.        Єщенко П.С. Економіка для всіх / П. С. Єщенко. – К.: Вища школа, 2009. – С. 478
  11.   Ковалишин І. В.  Стан і тенденції розвитку національного ринку іпотечного кредитування / І. С. Ковалишин / Вісник НБУ. – 2009. – № 4. – С. 62–66
  12.      Корсак К. М.  / Кредитна система в Україні / К. М. Корсак // Науковий світ. — 2010. — № 8. — С. 6-18
  13.      Опря, А.Т. Правові засади державного кредиту  / А.Т. Опря, Л.М. Капаєва. – Навч.посібник – К : Центр навчальної літератури. - 2004. – С. 248
  14.      Основи економічних знань: Навч. пос. / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, 2-е вид.,. перероб. і доп.– Н: Вища школа, 2002. – С. 543
  15.          Падалко О.А. Формування ціни банківського кредиту / О. А. Падалко //  Фінанси України. -  2011 р. №3. – С. 25-27
  16.          Про банки і банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 17 січня 2001 року. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1533-14.
  17.           Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: офіц. текст: за станом на 4 липня 2013 р. / Офіційний сайт Верховної Ради України / Законодавство України. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
  18.            Про іпотеку [Електронний ресурс]: закон України від 5 червня 2003 року / Офіційний сайт Верховної Ради України / Законодавство України. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/898-15
  19.          Романенко О.Р. Державний кредит та його сутність / О. Р. Романюк, С. Я. Огородник, А.А. Зязюн. – Навч.посібник - К.: КНЕУ. - 2003. – С. 387 с.
  20.          Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник /А. І. Щетинін. – 2006. – С. 370




Возможно эти работы будут Вам интересны.

1. Сутність і значення товарних бірж в ринковій економіці України

2. ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ, ЙОГО СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

3. Ринок праці в Україні, його становлення та роль в економіці

4. Сон, його значення в житті людини. Гігієна сну

5. Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення

6. Сутність бюджетування та його значення в системі управління підприємством

7. Методы обучения математике, их классификация, суть

8. Суть страхування на перевезення специфiчних товарiв

9. Холдингові компанії. Їх суть та особливості створення

10. Суть та завдання маркетингової збутової політики